У кожної країни є своя специфіка виховання та навчання, що складається упродовж сотні років та зазнає реформування. Загалом, система освіти та методика викладання у пострадянських країнах суттєво відрізняються від європейських. Україна, яка прагне наблизитися до ЄС, дедалі частіше впроваджує іноземний досвід. Що ж спільного та відмінного в європейській та вітчизняній освіті?

 Європейці велику увагу приділяють комфорту учнів. Чиновники щороку вкладають тисячі євро для того, щоб вдосконалити обладнання, модернізувати класи, устаткувати їх настільки, щоб кожен зміг безперешкодно отримувати знання та із задоволенням проводити час у школі. За словами французьких викладачів, це безпосередньо впливає на успішність учнів.

  Першим правилом чиновників у Фінляндії є рівномірне фінансування всіх шкіл, незалежно від населеного пункту. Таким чином, діти в селах та мегаполісах здобувають якісну освіту та не мають у подальшому якихось нарікань. Також всі підручники та канцелярські предмети є безкоштовними.

  Дітей, які тільки приходять на навчання, намагаються якомога більше заохочувати здобувати знання. Так, в Німеччині перший день у школі є особливим, тому батьки дарують новоспеченому учню солодощі у вигляді конуса. До подарунка додають канцтовари та гарні прикраси. Це не тільки стимулює дитину до навчання, але й допомагає їй при адаптації.

  Загалом у Європі приділяють велику увагу всебічному розвитку дитини. Найяскравіше такі традиції демонструє фінська школа. Тут дітей вчать тому, що знадобиться їм у житті – орієнтуванню на місцевості, підрахунку вартості товару зі знижкою, вирахуванню відсотка від податку, створенню резюме, контролю банківським рахунком тощо. Все відбувається у легкій, невимушеній атмосфері.

  В Україні до початку навчання школярі повинні вміти рахувати, знати українську та англійську абетки. Тому перед тим, як дітей віддають до школи, батьки упродовж року готують їх до навчання.
В Україні дедалі популярнішими є класи поглибленого вивчення одного з предметів. Найбільш рейтинговими в цьому питанні є класи математичного спрямування або з поглибленим вивченням іноземної мови. З одного боку, це дає дитині більше знань з певних предметів, з іншого – батьки чи вчителі вирішують, до якого класу записати школяра.

  У Фінляндії до такого поділу ставляться вкрай негативно. У країні вважають, що всі дисципліни повинні бути рівноцінними. Школяр не може обирати для себе вузький профіль, не пізнавши весь спектр запропонованих предметів.

А в Німеччині навпаки велику увагу приділяють розвитку справжніх фахівців. Цей процес починається ще в школі, коли діти під час канікул проходять практику. Тоді педагоги визначають, хто із вихованців має нахили до вивчення точних наук та може стати інженером чи технологом.

За матеріалами: новини 24 каналу

29 жовтня 2018